“Nothing is certain, everything surprises and scares us. This open call was not supposed to look like this. A month ago, we intended to invite foreign artists living in Poland to revisit, or remake Poland anew versus the existing, seemingly monoculture yet multi-ethnic, manifesting civic impulses but racist as well, disrespecting women’s rights but having a strong feminist movement, having LGBT-free zones and thousands-strong Pride Week parades. The graphic design that was ready and waiting for the announcement of the open call had the title “Re-making Poland” on it.
Today, as I write these words, Poland as it was a month ago is no more. We may not wake up to bombings yet, but we are being bombarded by thoughts and emotions all day and night long. Fury is mixed with hope, tenderness with desire, and the political is dissolved into the private. Russia invaded our closest neighbours, over one million people forced to leave their homes in Ukraine are seeking safety in Poland. At the same time, on the Polish-Belarus border, the Polish government is blocking the way to protection and information for people fleeing unlawfulness and wars breaking out beyond Europe. Activists are fighting for their lives. People are trying to act, to be ‘effective’ in their home towns.
Dima keeps printing, he has not yet left his friend’s studio with whom he has been staying for two weeks.
Chris is reading up to understand Eastern Europe; before it was easier for him to live in Poland without being aware of the historical contexts.
Olena is setting up an exhibition that she had been planning for a long time. She escaped from Ukraine on the first day of the invasion, while her husband stayed home.
Natalia is helping evacuate black people from Ukraine in between rehearsals for a theatre play.
Olga is fed up with introducing the multicultural Belarussian culture into the white-red-white art.
Hazim is writing poetry as he awaits the decision regarding his asylum in a guarded shelter for foreigners.
Yulia is negotiating with the curators her involvement in the fight for free Ukraine, she does not consent to half-measures, one has to push from each side as there is ‘hope in the dark’.
Kasia is planning a multicultural garden in the Poznań allotment gardens.
Karolina has a feeling that the classes on culture she is running at the university are pointless now, but a quote from Martin Luther King that her friend told her, namely “Even if I knew that tomorrow the world would go to pieces, I would still plant my apple tree” helped.
One of the ideas we had for the original open call should stay, though. We want to lend the visibility and the loud voice of a large international festival to foreign artists living in Poland. These people can renew the face of this earth. We do not know what will happen in a month when we read through the open call entries we receive. We do not know what you will want to talk about, but what we do know is that we will want to listen and hear you.”
Joanna Pańczak
Malta Festival Poznań programmer
We are inviting foreign artists, performers, activists, and animators living in Poland to submit their ideas for artistic activities, interventions, objects, exhibitions, performance, sound installations, community work, field work, online work, workshops, and other forms of art. You can work on your own, as part of international tandems or larger groups (also with the participation of Polish artists). We are interested in hearing what you have to say, what triggers you, what you want to do with the artistic tools you have.
*** UA ***
«Ніщо не є певним, все застає зненацька – вражає. Цей open call мав бути іншим. Місяць тому він мав запрошувати Вас – закордонних мисткинь і митців, які живуть в Польщі – до осмислення Польщі наново, напротивагу існуючій; начебто монокультурній, але мультиетнічній, в якій проявляються громадянські рефлексії, але расистській, яка не поважає права жінок, але має сильний феміністичний рух, із «вільними від ЛГБТ+» просторами, але багатотисячними Маршами рівності. Візуальні матеріали з назвою «Re-making Poland» вже були готові.
Тепер, коли я пишу ці слова, Польщі, існуючої місяць тому, - немає. Нас ще не будять бомби, але вдень і безсонними ночами нас бомбардують думки й емоції. Лють змішується з надією, вразливість з прагненням, політичне розчиняється в приватному. Росія напала на наших найближчих сусідів, понад мільйон осіб вимушено покинули свої домівки в Україні і шукають безпеки в Польщі. Водночас, біля закритого кордону з Білоруссю людям, які втікають від безправності і війн поза Європою, польський уряд блокує доступ до захисту й інформації.За їхні життя боряться активісти і активістки. У своїх місцевостях кожна і кожен намагається щось зробити, діяти, бути «ефективним».
Діма друкує, не виходить з майстерні свого друга, у якого зупинився два тижні тому.
Хріс багато читає, щоб зрозуміти Східну Європу, досі йому було якось легше жити в Польщі без знання історичних контекстів.
Олена монтує давно заплановану виставку, вона втекла в перший день агресії, її чоловік залишився в Україні.
Наталія між репетиціями театральної прем’єри евакуює чорношкірих осіб з України.
Ользі набридло зводити багатобарвну білоруську культуру до біло-червоно-білого мистецтва.
Хасим пише поезію, очікуючи рішення про надання захисту,в центрі для іноземців під охороною.
Юлія веде перемовини з кураторками, не погоджується на компроміси, говорить, що , треба тиснути з усіх боків, адже «в темряві є надія».
Кася планує міжкультурний сад на познанських ділянках.
Кароліна не вбачає сенсу у проводженні академічних занять про культуру, але її подруга зацитувала Мартіна Лютера Кінга: «Навіть якби я знав, що завтра світ припинить існування, то ще сьогодні посадив би яблуню», – це допомогло.
Одна ідея з попереднього open call мусить залишитись: віддати простір видимості і чутності, яким володіє великий міжнародний фестиваль, закордонним мисткиням і митцям, що мешкають в Польщі. Саме вони відновлять обличчя цієї землі. Ми не знаємо, що буде через місяць, коли ми будемо читати заявки на open call. Ми не знаємо, про що ми тоді будемо хотіти говорити, але знаємо, що хотітимемо Вас слухати і чути».
Йоанна Паньчак
програмна керівниця Фестивалю Мальта Познань
Запрошуємо закордонних мисткинь, перформерів, артивісток, аніматорів, що мешкають в Польщі, надсилати свої ідеї мистецьких заходів, інтервенцій, об’єктів, виставок, перформансів, звукових інсталяцій, робіт з громадою, польових активностей, інтернет-активностей, воркшопів або іншої мистецької форми. Ви можете працювати індивідуально, в міжнародному тандемі або більшою групою (також за участі польських мисткинь і митців). Нас цікавить те, про що Bи хочете говорити сьогодні, що Вас турбує, як хочете використовувати інструменти мистецтва, якими володієте.